Урок 9. Екологічне законодавство

Урок 9

Тема: Екологічне законодавство

1. Міжнародне екологічне право. 

   Річка Дунай — друга за довжиною в Європі. Вона бере початок на території Німеччини, далі протікає через такі столиці, як Відень, Братислава, Будапешт і Белград, а потім впадає в Чорне море через дельту в Румунії та Україні. Яка країна має розв'язувати проблеми охорони цієї річки від забруднення?

   Для цього й існує міжнародне екологічне право.

  Міжнародне екологічне право є сукупністю міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють міждержавні відносини зі збереження та раціонального використання міжнародних екологічних ресурсів. Міжнародне екологічне право спрямоване на запобігання й усунення шкоди, якої завдають як національним системам навколишнього природного середовища, так і тим, що перебувають за межами національної юрисдикції.

До основних принципів міжнародного екологічного права належать:

• неприпустимість заподіяння трансграничної шкоди;

• екологічно обґрунтоване використання природних ресурсів.

   Основними об’єктами міжнародного екологічного права є: суша, надра, чорнозем, Світовий океан, прісноводні ресурси, атмосферне повітря, навколоземний космічний простір, флора й фауна Землі.

   Міжнародне екологічне право забезпечує боротьбу з основними джерелами забруднення природного середовища — промисловими та хімічними відходами, ядерною зброєю тощо.

    Розв’язання сучасних екологічних проблем в Україні може бути ефективним тільки за умов міжнародного співробітництва в цій сфері. Це пов’язано з глобальним характером екологічних проблем, міжнародними зобов’язаннями України щодо охорони природного середовища.

2. Екологічне законодавство України. 

  Екологічне законодавство України — це норми регулювання екологічних правових відношень, що виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

   До джерел екологічного права в Україні належать: Конституція України, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про надра» та інші. Роздивимося деякі з них більш детально.

Конституція України

   Конституція фіксує форми права власності на природні ресурси, передбачаючи, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу, від імені якого повноваження власника покладаються на органи державної влади місцевого самоврядування у межах норм цієї Конституції (ч. 1 ст. 13). Основний Закон України надає кожному громадянину право користуватися природними об'єктами відповідно до вимог закону (ч. 2 ст. 13).

   Визначаючи найбільш важливі для людини і громадянина екологічні права, форми та способи їхньої реалізації та захисту, Конституція України закріплює в той же час їхні обв'язки, зокрема, не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодувати завдані збитки.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища»

  Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Кожний громадянин України має право на:

- безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

- участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань;

- участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

- здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

- об'єднання в громадські природоохоронні формування;

- вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

- участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

- одержання екологічної освіти;

- подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

- оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Громадяни України зобов'язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Екологічні кодекси України

    Охорона і використання окремих природних ресурсів регулюються відповідними кодексами. Так, охорона і використання земель регулюються Земельним кодексом України (1991); охорона і використання надр - Кодексом про надра України (1994); охорона і використання вод - Водним кодексом (1995); охорона і використання лісів - Лісовим кодексом України (1994).

  Система екологічного законодавства України спирається на світовий досвід у галузі екологічного права. Сьогодні Україна є учасником понад двадцяти міжнародних конвенцій, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища.

3. Поняття інформаційного суспільства та сталого розвитку

   Інформаційне суспільство — це суспільство, у якому більшість працівників зайняті створенням, зберіганням, переробкою й реалізацією інформації, насамперед знань. В інформаційному суспільстві створюється глобальний інформаційний простір, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, доступ до світових інформаційних ресурсів, розвиток інформаційної економіки, електронної держави, електронного уряду, цифрових ринків, електронних соціальних мереж тощо.

   Інформаційне суспільство є черговою сходинкою в розвитку цивілізації. Сьогодні головним ресурсом розвитку суспільства є люди, їхні інтелектуальні, творчі здібності. Це дуже позитивна тенденція.

    Але інформатизація суспільства має і негативні сторони. До негативних належать, наприклад, утручання в приватне життя, відірваність від реального світу тощо.

   Сучасне людство орієнтоване на розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. Такий розвиток отримав назву «сталий розвиток». 

   Сталий розвиток — це загальна концепція, що враховує необхідність установлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь. Існує стратегія сталого розвитку України на період до 2030 року, що ґрунтується на аналізі потенційних можливостей його поліпшення й забезпечення сталого розвитку.

4. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Підготуватися до семестрової контрольної роботи